«Інклюзивна відбудова ― це не те питання, яке ми можемо відтермінувати до перемоги» ― виконавча директорка громадської спілки «Ліга Сильних» Дар’я Сидоренко

У 2019 році 6 провідних українських організацій, що працюють для людей з інвалідністю, з метою більш ефективної роботи об’єднались у потужну спільноту. Зрештою, 24 грудня 2021 року в Україні офіційно виникла громадська спілка «Ліга Сильних». Враховуючи контекст повномасштабної війни, в рамках роботи спілки до її звичних цілей та завдань додалось питання негайної відбудови України з урахуванням інклюзивності житла для людей з обмеженими можливостями. Як в умовах війни функціонує спілка, чи захищенні сьогодні люди з інвалідністю в державі та як має виглядати інклюзивна відбудова України, в інтерв’ю для Vidbudova.online розповіла виконавча директорка громадської спілки «Ліга Сильних» Дар’я Сидоренко. 

― Розкажіть про історію вашої організації: яка її мета, хто є партнерами та амбасадорами «Ліга сильних»?

– Заснували спілку 6 організацій та фондів, які відстоюють права людей з інвалідністю. Це ГО «Бачити серцем», об’єднання «Група активної реабілітації», харківська фундація «Громадська Альтернатива», ГО «Відчуй», ГО «Родина для осіб з інвалідністю» та фонд «Асоціація інклюзивної країни». Також членом спілки зараз є і громадська організація FIGHT FOR RIGHT. Представники цих організацій є членами правління та амбасадорами «Ліги Сильних», а над проєктами спілки зараз працює окрема команда.

Загалом до нас долучились 70 організацій з різних регіонів України. Наша велика мета ― змінювати правила гри у суспільстві та життя людей з інвалідністю в Україні. Для цього ми об’єднуємо громадські організації, активізуємо людей з інвалідністю, щоб вони відстоювали власні права і підвищували рівень свого життя.

― Як змінилася робота спілки в умовах війни?

– Робота під час війни має багато викликів, але за таких обставин наша допомога стає ще важливішою. Ми працюємо у тому числі з наслідками повномасштабного вторгнення. Частина наших проєктів спрямована на навчання спеціалістів, які зможуть працювати з людьми, які втратили зір, яких безумовно стане більше у тому числі через війну. Це і цивільні, і військові.

Ми адвокатуємо інклюзивну відбудову, що є нагальним питанням, враховуючи масштаби руйнувань. Звісно, швидкість відбудови має бути задовільною, враховуючи що деякі житла розбиті росіянами й людям ніде жити. Можу сказати, що наші проєкти є суттєвими для подолання наслідків вторгнення і сприйняття людей з інвалідністю, які рівних.

― На вашу думку, які є головні проблеми та перспективи впровадження інклюзії в Україні? 

– Найголовніше – треба усвідомити, що люди з інвалідністю — це частина великого українського суспільства. Серед них є військові, цивільні, волонтери, митці, громадські активісти. Всі ці люди мають бути частиною суспільного життя, працювати і вільно пересуватись.

По кожному цьому пункту наразі є питання, проблеми та перешкоди. Інклюзивність ― це передусім включеність людей у суспільство на всіх рівнях. Це доступність та безбар’єрність у різних сферах: інфраструктурі, освіті, економіці, навіть у цифровій сфері. Проте є кілька пріоритетних напрямків.

По-перше, фізична доступність громадських просторів, житлових комплексів та транспорту. Що казати, якщо навіть комісія як оформлює статус інвалідності, часто не є базово доступною.

По-друге, розвиток реабілітаційних та соціальних послуг. Це не про інституційні заклади, а створення умов для самостійного життя людей.

По-третє, створення умов для інклюзивного навчання. Це про можливість отримувати середню і вищу освіту, проходити професійну перекваліфікацію. Це не лише про освіту – це про налагодження комунікації і прийняття різноманіття.

― Наскільки люди з інвалідністю захищені в Україні? 

– Наразі їх захист охоплює тільки мінімальні соціальні виплати. А от з доступністю у широкому сенсі є проблеми. Наприклад, є людина з порушеннями мовлення через фізичні або інтелектуальні порушення. Що ми можемо запропонувати їй у цьому випадку?

Українська система фокусується на стані здоров’я, розглядає людину як пацієнта. Але людина – не тільки біологічна істота, але також соціальна. Тому треба розглядати допомогу не лише в контексті лікування чи соціальних виплат, а також у підтримці під час навчання, працевлаштування і створенні можливостей. Щоб люди з інвалідністю були захищені потрібно забезпечити для них доступність у широкому розумінні цього слова.

― На вашу думку, до якої інклюзивності ми маємо прагнути та які дієві приклади вже існують?

– Інклюзивність ― це про цінність та рівність кожної людини, про можливість бути частиною суспільства і розвиватися на рівних умовах. Інклюзивність повинна стати стилем життя, вона має бути усюди: вдома, на роботі і на вулиці.

Зараз є перші кроки – інклюзивна освіта, зміни до законодавства по працевлаштування, адвокація фізичної доступності. Тут потрібно працювати разом з організаціями, залучати людей з інвалідністю, які готові відстоювати свої права та виборювати зміни.

Але якщо взяти закордонний досвід, то там працює правозахисна система щодо інвалідності. Мова не тільки про доступність, скажімо, будівель. Наприклад, у 2018 році в ЄС на законодавчому рівні затвердили вимоги інклюзивності до ТБ-програм. А у 2022 році усі локальні та регіональні сайти стали доступними для людей з інвалідністю,  контент адаптували для різних груп.

― Що може зробити держава для забезпечення інклюзивної відбудови вже зараз та після перемоги?

– Інклюзивна відбудова повинна реалізовуватись вже зараз. Це не те питання, яке ми можемо відтермінувати і чекати перемоги. Людям потрібно десь жити, міста і будинки вже починають відбудовувати. Але нехтувати доступністю заради того, щоб якомога швидше відбудувати зруйновані міста, ми в жодному разі не можемо. Це робота на перспективу ― будинки стоятимуть ще принаймні кілька десятків років, тому вони мають бути вже зараз доступними.

― Відбудова України з урахуванням інклюзії: яка ситуація наразі та що ви могли б порекомендувати? 

На сьогодні існує цілий ряд викликів: недосконалість нормативної бази, ігнорування ДБН в частині інклюзивності, слабкий контроль за дотриманням принципів безбар’єрного середовища.

З 2022 року ми в «Лізі Сильних» проаналізували півтори тисячі законодавчих актів. Подекуди вказується необхідність швидкої відбудови, де процедурно можуть нехтуватися питання інклюзивності. Але не можна пріоритезувати швидкість над доступністю.

Крім законодавства, яке працює, необхідні архітектори, будівельники, та інші фахівці які у майбутніх проєктах використовуватимуть принцип універсального (інклюзивного) дизайну. Архітектурна інклюзивність має стати нормою.

Зараз ми працюємо з 30 громадами, які мають руйнування, де адвокатуємо інклюзивність при відбудові. Вже почали роботу з Херсонською та Миколаївською областями.

Кожен відбудований будинок стоятиме 50–100 чи більше років, у ньому проживатиме не одне покоління. Тож рішення, впроваджені зараз впливатимуть на життя людей десятиліттями.

― Які приклади інклюзивного будівництва у світовій практиці рентабельні для України? 

Інклюзивне будівництво – це про комфорт для кожного українця. Кожен з нас в певний етап життя може стати маломобільним – це і про вагітних жінок, і про маленьких дітей, і про осіб з тимчасовими порушеннями здоров’я. Від застосування цього принципу краще почуватимуться всі.

Давайте подивимось на найпростіший приклад. У Польщі діють спеціальні пункти для біженців з України – людей з інвалідністю. Там немає архітектурних обмежень, які, на жаль, є звичними в нашій країні. Працівники і волонтери допомагають знайти пристосоване житло, терапевтичні центри та лікарні. А також спеціалізовану медичну, реабілітаційну та психологічну опіку особам, що пересуваються на кріслах колісних, особам зі спектром аутизму чи інтелектуальними порушеннями.

І виникає запитання – як людині з інвалідністю отримати такий сервіс після повернення додому? Нам не треба далеко ходити за прикладами, вони зовсім поруч. Питання у тому, що нам потрібно цю практику використовувати, а не просто за нею спостерігати.

― Які технічні моменти мають бути передбачені у відбудові?

Разом з Київською ОВА ми створили рекомендації щодо планування безбар’єрності під час відбудови багатоквартирних будинків. По суті, ми зібрали в одному місці стандарти доступності, враховуючи чинні державні будівельні норми.

Доступність ― це не про пандуси. Це вимоги до освітлення, місць для паркування авто та велосипедів, дитячих майданчиків, вхідних груп, пандусів, ліфтів, сходів та сходових клітин. Це комплекс технічних вимог, які треба використовувати. Наша задача – слідкувати за тим, щоб цих норм дотримуватися при відбудові.