Наприкінці березня – початку квітня 2022 року після деокупації частини територій, зокрема Чернігівської, Київської та Сумської областей, виникла потреба пошуку нових інструментів у відновленні доступу до освіти. На той період постало багато різнопланових проблем, починаючи від вкраденої техніки, необхідної для дистанційного навчання, і закінчуючи пошкодженими будівлями освітніх закладів. Так, лише у Чернігові 27 шкіл із 34 були пошкоджені, а ще дві – повністю зруйновані. З аналізу потреб у цих регіонах і розпочав свою діяльність благодійний фонд SavED, який нині займається розробкою гнучких рішень, що сприяють відновленню освітнього процесу в умовах війни. Vidbudova.online поспілкувалася з керівницею регіонального напрямку фонду Анною Пуцовою про те, як повномасштабна війна вплинула на українську освіту та які складнощі чекають нас у майбутньому.
– Яким чином діяльність фонду сприяє відновленню доступу до освіти в нинішніх умовах?
– Ми допомагаємо навчальним закладам відновити певні освітні процеси. Зокрема, займаємось створенням цифрових освітніх центрів, облаштуванням укриттів та класів, де є доступ до гаджетів, наприклад, класів інформатики або лабораторій.
Наразі працюємо у Чернігівській, Київській, Дніпропетровській, Харківській та Миколаївській областях. В майбутньому, можливо, плануємо звернути увагу на Житомирщину. Зараз фокус також вже буде на Суми і Запоріжжя. Ми розуміємо, що там сьогодні залишається дуже багато дітей.
Паралельно триває пошук ресурсів для відбудови пошкоджених приміщень. Розпочалося все зі школи №20 у Чернігові, яка сильно постраждала від прильотів у березні 22-го. На сьогодні ми вже відновили 4 класні кімнати, а одну з них вдалося забезпечити сучасною технікою. І також зробили там цифровий освітній центр. Можна сказати, що така комплексна історія в нас відбулася в одній школі.
Відновлення класу інформатики у Чернігівській школі. Фото: SavED
– Наскільки важливим є створення даних цифрових освітніх центрів зараз та у майбутньому?
– Наразі завдяки таким центрам з’являється можливість доступу до гаджетів, які часто в маленьких містечках і селах відсутні (причому їх не було і до війни). Або ж, якщо техніка і була, то в жахливому стані і потребувала оновлення. Для шкіл було багато акцій з надання вчителям ноутбуків для проведення дистанційного навчання, але до учнів ця хвиля ще не докотилася, тому такі центри, звісно, теж є помічними.
Загалом за допомогою освітніх центрів ми відновлюємо можливість дітям соціалізуватися. Ми працюємо з тими громадами, які не завжди були у фокусі уваги багатьох різних фінансувань або проєктів і до повномасштабного вторгнення. Тому зараз для них ці центри стають осередком певного соціального життя. У них відбуваються як навчальні активності для дітей, так і дорослі мають змогу проводити якісь цікаві проєкти, відкривати студії чи нові гуртки.
– Для прифронтових областей є можливим вихід на офлайн-навчання в таких центрах?
– Так, якщо освітні центри облаштовувати в укриттях як в протирадіаційних, так і найпростіших. Це єдина можливість, де можна організовувати офлайн-навчання, головне, щоб це все було правильно облаштовано.
Сьогодні ми реалізуємо такі центри в укриттях в Ізюмі та Балаклії в Харківській області. І ми сподіваємось, що вони запрацюють, бо дітей в цих місцях залишається дуже багато. Крім цього, зараз активно тривають ремонтні роботи в укриттях на Миколаївщині. Це два великих об’єкти, де будемо теж відновлювати укриття для того, щоб діти змогли виходити офлайн. Щодо маленьких об’єктів, то це були м. Городня, села Анисів та Дорогинка (Чернігівщина), а також села Фаневичі і Андріївка (Київщина).
Ремонтні роботи з облаштування укриттів. Миколаївська область. Фото: SavED
– Які основні складнощі у процесі відновлення пошкоджених шкіл? Яким чином цей процес можна полегшити?
– Проблема в загальній політиці. По-перше, сам процес ускладнений тим, що немає якоїсь певної уніфікації в процедурах. Необхідно, щоб була стандартизована практика роботи з міжнародними організаціями, хоча б на рівні областей. Тому що десь готові працювати з донорами, а десь абсолютно немає зрозумілості як це робити. У міжнародних партнерів, які готові вкластися у відновлення, має бути прозора картинка, щоб вони розуміли, на що мають розраховувати. Мій заклик в тому, що має бути випрацюваний алгоритм як це має відбуватися.
По-друге, це технічні моменти, зокрема робота з проєктно-кошторисними документаціями. Це зазвичай дуже складна історія і для укриттів, і для відновлення безпосередньо будівель, які були пошкоджені чи зруйновані. Щоб почати відновлення треба пройти декілька етапів: оцінити, зробити дефектний акт, розробити проєктно-кошторисну документацію для того, щоб встановити майбутні зміни, якщо це капітальний ремонт. Це все час і додаткові ресурси, яких іноді в місцевої влади немає. А донору у цей момент вже необхідні всі будівельні документи для того, щоб розпочати там роботу. Варто переглянути можливості фінансування з боку держави, щоб пришвидшити ці процеси.
Також оскільки у нас багато зараз різних цифрових рішень, тому мені здається, що це питання теж варто якось оцифровувати. Щоб можна було хоча б за запитом знаходити певні кошторисні документації для того, щоб благодійні організації, міжнародні донори розуміли, який об’єм грошей і робіт має бути для того, щоб допомогти з відбудовою певного об’єкта.
– Ви працюєте над розробкою нових концепцій та програм для шкіл. Які головні трансформації мають відбутися для покращення освіти?
– Фокус зараз має бути направлений на те, щоб не втратити вже існуючі напрацювання в рамках реформи Нової української школи та забезпечити можливість продовжувати цю реформу в середній ланці. Зараз є проблема з друком підручників й забезпеченням ними дітьми. Загалом треба оновити бібліотечний фонд, щоб далі стратегічно розуміти як буде виглядати вже мережа старших шкіл та їх наповнення.
Наразі ми розробляємо концепцію і освітні програми для створення нового профільного академічного ліцею в місті Житомир. Наші експерти працюють вже над фінальними документами. Ліцей був повністю зруйнований внаслідок ракетного удару. Наскільки нам відомо, на відбудову закладу є певні кошти і тому нас попросили долучитися саме з внутрішньої сторони для того, щоб розробити нові змісти.
Наслідки російського авіаудару по ліцею №25 у Житомирі. Фото: Суспільне
На мій погляд, це досить вагомий проєкт, що включає поєднання операційної й інтелектуальної роботи, який ще жодного разу не було пророблено в контексті реформи Нової української школи саме старшої ланки. З точки зору майбутнього для системи освіти в Україні це буде непогане напрацювання. Звісно, далі ми будемо готові долучитися і до розробки таких програм для середньої школи, бо для початкової все функціонує нормально.
– Як війна вплинула на навчальний процес? Що найскладніше з чим доведеться зіштовхнутися в освітній сфері по її закінченню?
– Складності будуть з вчителями, оскільки їх стало значно менше з початку повномасштабної війни. Вчительська професія не є найпопулярнішою та найоплачуванішою в Україні, тому дуже проблематично буде знайти «агентів змін» серед вчительства і тих, хто стане далі їх послідовниками.
Наразі основною проблемою, звісно, є відчуття небезпеки у дітей. Хоча я можу констатувати, що за весь цей час багато хто вже звикнув до таких станів. Однак загалом вся ця ситуація ніяк не сприяє тому, щоб діти навчалися так, як би мало це бути в нормальних цивілізованих європейських країнах. Якщо до війни додати ще карантинний період під час ковіду, то це, звісно, утворило певні прогалини в навчальному процесі. В першу чергу у малечі, яка тільки пішла в школу. Якщо вони починали з дистанційки і зараз не мають можливості для офлайн-навчання, то в них дуже складно формується звичка навчатися і перебувати в колективі. Це теж величезний вплив і аж ніяк не допомагає дітям якісно сприймати весь шкільний процес.
Облаштування освітнього центру в укритті. Фото: SavED
Гадаю, що можливість хоча би 2-3 дні на тиждень дітям десь збиратися у форматі змішаного навчання значно допоможе отримати певні соціальні навички роботи в групах, які їм в майбутньому будуть дуже необхідні.
– Розкажіть про програму UActive. У чому її користь для майбутнього відновлення країни?
– Програма UActive має на меті показати те, що відповідальність за майбутнє нашої країни лежить на тих, хто хоче в ній жити. Ті, хто зараз приймають рішення, колись будуть замінені тими, хто нині є підлітками. І важливо їм показати, що в них є певний вплив як у громадян країни. Важливо довести, як вони можуть задіяти у відновленні країни свої інтелектуальні та творчі таланти.
Наша програма для підлітків надасть певну навчальну базу для цього. Ми пояснюємо, що таке проєктний менеджмент і тайм-менеджмент, як працювати з бюджетами, як взаємодіяти з місцевою владою тощо. Загалом багато важливих тем, які допоможуть дітям розробити в результаті певний проєкт, що буде корисним як для шкільної спільноти, так і для населеного пункту, в якому ця школа знаходиться. У нас вже є декілька практик, де ми допомагаємо знаходити додаткові фінансування на такі проєкти. Наприклад, Бородянка, де хочуть зробити спортивний майданчик.
Важливо навчити дітей вже змалечку брати відповідальність за своє майбутнє й сприяти відновленню своєї країни.
