19 жовтня відбувся Recovery Forum Ukraine 2022 – масштабний офлайн-захід присвячений повоєнній відбудові України. На ньому представники влади та бізнесу обговорювали, як країна буде будуватися після російського вторгнення. Інформаційний партнер заходу vidbudova.online поспілкувався з Львом Парцхаладзе, Президентом Конфедерації будівельників України, яка була співорганізатором форуму. Очільник КБУ розповів, чи варто відбудовувати повністю знищені міста, чи готові забудовники забезпечити попит на житло та що робити із застарілими панельними будинками в умовах повоєнного відновлення.
Лев Парцхаладзе, Президент Конфедерації будівельників України
– Є міста, які зазнали тотальних руйнувань. Для них доцільніше розглядати «відбудову», чи «будівництво» – фактичне зведення цих міст наново?
– Все залежить від кожного окремого міста. Є місто Ірпінь, а є Маріуполь та міста, які зазнали аналогічних руйнувань – там треба переглянути всю концепцію з нуля. І мова не тільки про архітектуру. Міста треба планувати виходячи з природних ресурсів, економічного потенціалу та перспективи робочих місць. Скажімо, якщо Азовсталь та завод Ілліча будуть відбудовувати – це одна ситуація [для Маріуполя]. Якщо ні – інша. Ми не можемо робити спальні райони, щоб люди просто там спали, їли і більше нічим не займалися.
Щодо перенесення міст чи окремих житлових масивів – це окреме питання. До прикладу, у Бородянці та Ірпені хотіли зробити пару невеликих житлових масивів, щоб переселити людей із зруйнованих будинків. Але люди за жодних умов не хочуть переселятися. Вони хочуть залишитися там, де жили все життя. Це дуже складно ментально – коли ти знаєш вулиці, дороги, природу, школу ти ментально прив’язаний до місця. Це важливе питання і з ним треба рахуватися.
– У повоєнній відбудові пріоритетніше буде зводити «швидкі» будинки типу хрущовок чи варто зразу робити сучасні, технологічні, енергоефективні багатоповерхівки?
– З колегами обговорювали питання тимчасового житла. Спочатку це здавалося хорошою ідеєю. Але такі модульні поселення не варто зводити за бюджетний кошт – у них можна жити орієнтовно 3-4 місяці і це можна розгортати на базі ДСНС. Однак постійне проживання у таких спорудах – це жахливо. Там немає нормальних санвузлів, взимку холодно, влітку спекотно. Якщо людям роздають такі будиночки, то є приказка – немає нічого постійнішого, ніж тимчасове.
Є ще одна приказка – “ми не такі багаті, щоб робити дешево”. Якщо робити нове житло, то робити капітально. Житловий будинок це не обов’язково 9-поверхівка. Можна робити, скажімо, 4-поверхівки, зводити їх досить швидко. Це буде надійно та якісно, з хороших матеріалів.
– Скільки житла держава може профінансувати, наприклад, в перші півроку-рік? Загалом чи є якийсь діалог/порозуміння, скільки буде профінансовано нових об’єктів?
– Поки у влади немає таких великих ресурсів, щоб задовольнити увесь попит. До прикладу, зараз активно йде процес відбудови у Київській області. Він фінансується зокрема з фонду UNITED24, Мінрегіону, Європейського інвестиційного банку, резервного фонду уряду. Але і цих грошей точно не достатньо. Це вже не “капля в морі”, але й навіть не 10% від потреби. Проте роботи вже тривають, процеси починають йти.
Єдине, на чому точно треба акцентувати увагу – всі постраждалі громади мають готували проєкти реконструкції, кошторис, експертизи. Щоб, як тільки з’являться гроші, зразу направити їх в роботу.
– У забудовників загалом є обігові кошти, щоб стартувати у проєктах відбудови чи їм потрібні інвестиції/кредити?
– Ринок та бізнес дуже гнучкі. Думаю, зараз будуть дуже актуальні 4-5-поверхівки, без ліфтів, паркінгу – загалом житлові будинки за низькою ціною. Такого житла треба багато. Зараз мова йде мінімум про 50 мільйонів квадратних метрів житла, які треба будувати. Але ми не знаємо, що буде згодом, адже росіяни бомблять усе підряд, буквально зносять населені пункти.
Та варто зауважити, я проти того, щоб будувати за держзамовленням. Думаю, варто давати людям ваучери: в тебе було житло на 70 квадратів, то отримай ваучер на 70 тисяч доларів (по тисячі за квадратний метр). За нього має бути можливість самостійно обрати та придбати житло. Бажано, щоб воно вже було з ремонтом, технікою та меблями. Думаю, за таких умов будівельні компанії швидко змінять свій фокус на зведення хорошого житла економ-класу. Ринок зможе задовольнити потребу людей.
– Зараз говорять про рециклінг «будівельних» відходів зруйнованих будівель. Наскільки доречно переробляти такі відходи у будматеріали та чи безпечної їх потім використовувати у будівництві?
– Весь світ йде до захисту екології та вторинної переробки, тож і до повторного використання будівельного сміття та рециклінгу зруйнованих будинків також треба звертатися. Загрози у таких ресурсах немає – їх треба використовувати максимально.
Для одного з наших проєктів ми самі купили «перероблений» будинок, який був розбомблений. Розкришили бетон, вилучили метал, і використали цей будівельний щебінь для будівництва дороги.
– Які загалом будуть тренди у повоєнному будівництві?
– Мабуть, головний тренд після війни – це безпека. Законом уже передбачено, що нове будівництво не можна планувати без укриттів, всі нові будинки будуть ними обладнанні. Але не варто плутати укриття та бомбосховища. Бомбосховища – це для інших категорій об’єктів. Укриття – це суто сховатися від уламків.
Крім того, всі школи мають бути обладнані укриттями для дітей. Зараз ці процеси тривають дуже активно – багато об’єктів профінансовано, але роботи йдуть не публічно.
– Крім зруйнованих будинків є безліч морально застарілих панельок (які, як мінімум, не відповідають новим трендам безпеки). Що можна зробити з такими будинками у рамках відбудови?
– Робити щось зі старими панельками зараз не на часі. Пріоритет – будувати житло для тих, хтойого втратив. Старий житловий фонд відійде на другий план. Але для таких багатоповерхівок є Фонд енергоефективності, який фінансує енергоефективність: заміну вікон, утеплення будинків. Але це працює тільки для об’єднань співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).
Водночас нове житло має зводитися повністю за новими стандартами, якісно. З ремонтом, меблями та технікою, бо ці речі були у людей, коли вони втратили свої будинки.
– В останні роки ринок житлової нерухомості значною мірою розігрівався людьми, які купляли житло не для проживання, а як інструмент збереження коштів. Тобто наразі певна частина житла порожня або здається в оренду. Чи має КБУ дані про кількість такого «незаселеного» житла і чи може держава викупити ці квартири для тих, хто втратив житло через війну?
– Викуповувати таке житло необов’язково. Воно вже чиєсь. Власне, це рішення власника – продавати чи не продавати. Та на ринку зараз багато запасів нових проєктів. Як тільки з’явиться попит та кошти, бізнес дуже швидко відреагує, зробить проєкти, які будуть комфортні та ефективні. У цьому проблем не буде.
Важливо, щоб з’явилися гроші. Ми дуже чекаємо «план Маршалла» чи створення «Фонду відбудови України». Дуже розраховуємо, щоб це сталося якомога скоріше. Тоді все запрацює.
